У минулому кадровий офіцер КДБ Радянського Союзу, за незалежної України – керівник Служби зовнішньої розвідки при президентові Ющенку і радник його наступника – Януковича, Микола Маломуж на даний час для більшості залишається одіозним, непублічним гуру інтриг та підкилимних воєн української політики, таким собі озлобленим лепреконом, у якого відібрали улюблений горшок із золотом. У різні часи, за різних керівників країни, Маломуж зумів не тільки всидіти на кріслі, але й проводити свою, здебільшого - втаємничену діяльність, вважає оглядач видання "Еліта Країни" Максим Торнавський.
Попри висунення власної кандидатури на президентських виборах 2014-го року, Маломуж після завершення військової кар’єри і звільнення в запас, встигає заснувати Всеукраїнський громадянсько-політичний рух «За майбутнє України» та з вересня 2015 року очолити Українську партію честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Також Маломуж активно просуває новий проект – «Народні збори України», де є головою Вищої ради.
Політична риторика Маломужа доволі примітивна і, як правило, дублює Тимошенко, Ляшка та інших «правдоборців». Це, насамперед, вимоги до керівництва країни стосовно вирішення питання територіальної цілісності, читаємо, - введення військового стану на Донбасі, подолання економічної кризи та скасування «завищених» тарифів на комунальні послуги, інші популістські гасла, які завжди схвально сприймаються простим людом. Мало не щодня Маломуж на популярних українських телеканалах виступає експертом з усіх суспільно важливих питань – авторитетно говорить і про зростання російської військової присутності на кордонах України, і про «погану владу», не забуває про ті ж таки тарифи і «безлад» в країні.
Простому обивателю такі слова можуть здатись щирими, однак чимало фактів говорить про те, що просто так, без прихованого підтексту, Микола Маломуж нічого не робив у минулому, тим паче – сьогодні. Саме напередодні з’їзду так званих «Народних зборів» 30 січня 2016 року, Маломуж привідкрив мету своєї діяльності, заявивши, що у випадку ігнорування «Зборів» президентом та прем’єр-міністром «завтра ми поставимо питання про відповідальність очільників держави: з кожної області до Києва приїдуть по 250-300 тис. людей, щоб конституційним шляхом добиватися відставки керівництва країни держави». Такий собі двірцевий переворот, тільки на догоду кому чи яким силам?
Щоб відповісти на це запитання, варто проаналізувати приховані сторінки кар’єрного становлення генерала армії Маломужа. Як свідчать його біографічні дані, ще у 1983 році Маломуж потрапив до всесильного тоді КДБ, де спокійно «працював» до проголошення Україною незалежності у 1991-му. Після цього Маломуж не тільки зумів втриматись в органах, а й побудувати успішну кар’єру у Службі зовнішньої розвідки.
Обіймаючи посаду керівника СЗР при президентові Ющенку, Маломуж продовжував власну підкилимну гру, насамперед – проти самого Ющенка та його оточення. Мабуть за «успішну роботу» проти Ющенка в період останніх років його президентства, а також проти Ю.Тимошенко - основного конкурента Януковича на виборах 2010-го, у червні того ж року обраний президентом Янукович призначив Маломужа своїм радником.
Саме під час керівництва українською розвідкою Маломуж зблизився з бізнесменом Віктором Пінчуком (останній надав кошти для викупу екіпажу із судном «Фаїна» з піратського сомалійського полону) та лідером партії «Єдиний Центр» Віктором Балогою. Однак, як зазначають поінформовані джерела, дотичні до перемовин з піратами, кошти, надані Пінчуком, були як мінімум розділені Маломужем навпіл: половина – на викуп судна, половина – у власну кишеню. Забігаючи наперед, варто сказати, що Пінчук і Балога активно підтримали Маломужа під час президентських виборів у 2014-му, як фінансово, так і медійними ресурсами.
Як свідчать непоодинокі коментарі експертів того періоду, саме після «Помаранчевої революції» Служба зовнішньої розвідки під керівництвом Маломужа поступово стає практично «філіалом» ГУР МО України, яке активно працювало у тандемі з російськими спецслужбами саме проти Ющенка у 2004-му році.
Знаково, що одразу ж після проголошення Януковича новообраним президентом у 2010-му, голова СЗР Микола Маломуж наказав підлеглим припинити моніторинг інформаційного простору Росії, який і без того був чисто символічним. Чи був це крок на упередження на догоду новому «хазяїну» Януковичу, чи Маломуж отримав «вказівку» безпосередньо з Росії, достеменно невідомо, але факт мав місце.
Ще одним, доволі знаковим підтвердженням збереження Маломужем старих зв’язків і контактів із російськими спецслужбами стала історія із встановленням російською фірмою «РУСАЛ» спеціального телекомунікаційного обладнання, яке призначалося для українського оператора Інтертелеком.
Саме за прямого сприяння Маломужа, в обхід угоди з Китайською Торговою Палатою з імпорту та експорту промислового обладнання та електронних продуктів, через російську фірму «РУСАЛ», яку експерти вважають підкришною структурою ФСБ, надане китайцями обладнання було доукомплектовано шпигунською апаратурою і встановлено на комунікаційних центрах Інтертелекому.
Одразу ж після описаних подій на користь російської сторони, син Маломужа Ярослав отримав блискавичний кар'єрний ріст в юридичній фірмі «САЛАНС», лобіювала яку російська компанія «Сколково» в особі Валерії Павклюковской. Саме ці люди повинні були виконати план, який передбачав встановити контроль над жителями Західної України за допомогою установки обладнання з Бекдор на апаратуру Інтертелекому. Китайська сторона дізналася про такі дії російських компаній тільки після того, як українська розвідка повідомила про причетність Маломужа до незаконної діяльності компанії Віктора Януковича «Танталіт», а також до розстрілів 20 лютого 2014-го на Інститутській.
Фактично перебуваючи «в тіні» під час «Революції гідності», Маломуж зумів зберегти видимий нейтралітет і не потрапити в число «прибічників режиму». Завдяки цьому, як стверджують джерела з його оточення, найбільш прийнятним для Маломужа на даному етапі є повернення у велику політику і призначення на високу керівну посаду, а саме – очільником Ради Національної безпеки і оборони України. У кулуарах високих кабінетів говорять уже про попередній розподіл Маломужем портфелів в РНБО.
От тільки що отримає Україна у випадку призначення псевдопатріота на одну з найбільш відповідальних посад в галузі оборони і державної безпеки, можна тільки здогадуватись. Варіантів вимальовується декілька, - або це буде ще одна «5 колона Кремля» у вищому керівництві країни, або держава матиме чергового популіста-політикана в РНБО у найбільш скрутний для держави час. Як бачимо, жоден з варіантів нічого хорошого для країни не передбачає.
"ПРѣСТIЖЪ"
Попри висунення власної кандидатури на президентських виборах 2014-го року, Маломуж після завершення військової кар’єри і звільнення в запас, встигає заснувати Всеукраїнський громадянсько-політичний рух «За майбутнє України» та з вересня 2015 року очолити Українську партію честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю. Також Маломуж активно просуває новий проект – «Народні збори України», де є головою Вищої ради.
Політична риторика Маломужа доволі примітивна і, як правило, дублює Тимошенко, Ляшка та інших «правдоборців». Це, насамперед, вимоги до керівництва країни стосовно вирішення питання територіальної цілісності, читаємо, - введення військового стану на Донбасі, подолання економічної кризи та скасування «завищених» тарифів на комунальні послуги, інші популістські гасла, які завжди схвально сприймаються простим людом. Мало не щодня Маломуж на популярних українських телеканалах виступає експертом з усіх суспільно важливих питань – авторитетно говорить і про зростання російської військової присутності на кордонах України, і про «погану владу», не забуває про ті ж таки тарифи і «безлад» в країні.
Простому обивателю такі слова можуть здатись щирими, однак чимало фактів говорить про те, що просто так, без прихованого підтексту, Микола Маломуж нічого не робив у минулому, тим паче – сьогодні. Саме напередодні з’їзду так званих «Народних зборів» 30 січня 2016 року, Маломуж привідкрив мету своєї діяльності, заявивши, що у випадку ігнорування «Зборів» президентом та прем’єр-міністром «завтра ми поставимо питання про відповідальність очільників держави: з кожної області до Києва приїдуть по 250-300 тис. людей, щоб конституційним шляхом добиватися відставки керівництва країни держави». Такий собі двірцевий переворот, тільки на догоду кому чи яким силам?
Щоб відповісти на це запитання, варто проаналізувати приховані сторінки кар’єрного становлення генерала армії Маломужа. Як свідчать його біографічні дані, ще у 1983 році Маломуж потрапив до всесильного тоді КДБ, де спокійно «працював» до проголошення Україною незалежності у 1991-му. Після цього Маломуж не тільки зумів втриматись в органах, а й побудувати успішну кар’єру у Службі зовнішньої розвідки.
Обіймаючи посаду керівника СЗР при президентові Ющенку, Маломуж продовжував власну підкилимну гру, насамперед – проти самого Ющенка та його оточення. Мабуть за «успішну роботу» проти Ющенка в період останніх років його президентства, а також проти Ю.Тимошенко - основного конкурента Януковича на виборах 2010-го, у червні того ж року обраний президентом Янукович призначив Маломужа своїм радником.
Саме під час керівництва українською розвідкою Маломуж зблизився з бізнесменом Віктором Пінчуком (останній надав кошти для викупу екіпажу із судном «Фаїна» з піратського сомалійського полону) та лідером партії «Єдиний Центр» Віктором Балогою. Однак, як зазначають поінформовані джерела, дотичні до перемовин з піратами, кошти, надані Пінчуком, були як мінімум розділені Маломужем навпіл: половина – на викуп судна, половина – у власну кишеню. Забігаючи наперед, варто сказати, що Пінчук і Балога активно підтримали Маломужа під час президентських виборів у 2014-му, як фінансово, так і медійними ресурсами.
Як свідчать непоодинокі коментарі експертів того періоду, саме після «Помаранчевої революції» Служба зовнішньої розвідки під керівництвом Маломужа поступово стає практично «філіалом» ГУР МО України, яке активно працювало у тандемі з російськими спецслужбами саме проти Ющенка у 2004-му році.
Знаково, що одразу ж після проголошення Януковича новообраним президентом у 2010-му, голова СЗР Микола Маломуж наказав підлеглим припинити моніторинг інформаційного простору Росії, який і без того був чисто символічним. Чи був це крок на упередження на догоду новому «хазяїну» Януковичу, чи Маломуж отримав «вказівку» безпосередньо з Росії, достеменно невідомо, але факт мав місце.
Ще одним, доволі знаковим підтвердженням збереження Маломужем старих зв’язків і контактів із російськими спецслужбами стала історія із встановленням російською фірмою «РУСАЛ» спеціального телекомунікаційного обладнання, яке призначалося для українського оператора Інтертелеком.
Саме за прямого сприяння Маломужа, в обхід угоди з Китайською Торговою Палатою з імпорту та експорту промислового обладнання та електронних продуктів, через російську фірму «РУСАЛ», яку експерти вважають підкришною структурою ФСБ, надане китайцями обладнання було доукомплектовано шпигунською апаратурою і встановлено на комунікаційних центрах Інтертелекому.
Одразу ж після описаних подій на користь російської сторони, син Маломужа Ярослав отримав блискавичний кар'єрний ріст в юридичній фірмі «САЛАНС», лобіювала яку російська компанія «Сколково» в особі Валерії Павклюковской. Саме ці люди повинні були виконати план, який передбачав встановити контроль над жителями Західної України за допомогою установки обладнання з Бекдор на апаратуру Інтертелекому. Китайська сторона дізналася про такі дії російських компаній тільки після того, як українська розвідка повідомила про причетність Маломужа до незаконної діяльності компанії Віктора Януковича «Танталіт», а також до розстрілів 20 лютого 2014-го на Інститутській.
Фактично перебуваючи «в тіні» під час «Революції гідності», Маломуж зумів зберегти видимий нейтралітет і не потрапити в число «прибічників режиму». Завдяки цьому, як стверджують джерела з його оточення, найбільш прийнятним для Маломужа на даному етапі є повернення у велику політику і призначення на високу керівну посаду, а саме – очільником Ради Національної безпеки і оборони України. У кулуарах високих кабінетів говорять уже про попередній розподіл Маломужем портфелів в РНБО.
От тільки що отримає Україна у випадку призначення псевдопатріота на одну з найбільш відповідальних посад в галузі оборони і державної безпеки, можна тільки здогадуватись. Варіантів вимальовується декілька, - або це буде ще одна «5 колона Кремля» у вищому керівництві країни, або держава матиме чергового популіста-політикана в РНБО у найбільш скрутний для держави час. Як бачимо, жоден з варіантів нічого хорошого для країни не передбачає.
"ПРѣСТIЖЪ"
